Апостол Петро пережив бурхливе життя. Зустріч з Христом, Його смерть і
Воскресіння, зрада самого Петра і навернення. Потім апостольський труд.
І як ми знаємо колишній Симон, син Йони, закінчив своє життя у столиці тогочасної
Імперії, Римі. Він був розіп'ятий.
Віра ж започаткована Христом і проповідувана Апостолом перемінила світ. Тепер у
Римі існує певний центр усього християнського життя. І так багато різних людей
знаходить втіху і сенс свого життя, страждань та смерті у вірі в Ісуса.
Апостол Петро також написав два листа, які визнані Церквою боговдухновеними.
Через них ми ніби можемо доторкнутися безпосередньо до самого серця автора. Бо
усі інші свідчення про Симона є написаними іншими людьми: учнем Марком, Лукою
та іншими авторами.
Про що пише Апостол? В мене не має достатньо сил та здібностей для того, щоб
пізнати увесь їхній зміст. Але я хтів би застановитися лише над одними словами з
Другого Послання.
Петро пише про саме Святе Писання. Він говорить, що воно є світильником, якій
світить у темряві і звертається до християн, що вони добре роблять коли
звертаються до нього. Цей світильник світить у темряві, перестане бути потрібним,
коли почне розвиднятися і рання зоря зійде в серцях віруючих.
Про що говорять ці слова? Ми справді живемо у темряві. Майже все навколо нас
відкинуло Бога, Правдиве Світло і перебуває у темряві. Однак є речі, які нагадують
нам про День: це є Святе Письмо, святі Таїнства, добрі люди, природа. Ці речі
допомагають нам остаточно не втратити віру, не впасти на дусі.
Ці слова дуже близькі моєму розумінню дійсності і вони вселяють в мене надію, що
цей час колись закінчиться. Наступить День, пройде темрява. А цей час треба просто
перетривати, використовуючи усі даровані нам Богом засоби.
Апостол Петро, хоча сам бачив Христа і пережив, відчув Його любов, усе одно дізнав
і часу покинутості та самотності. Він зрозумів, що таке правдива віра, коли вона
прагне досягнути Бога, і не може цього здійснити тут на землі. Через це Апостол є
дуже рідний моєму серці. З усієї душі я хтів би подякувати йому за ці слова: віри,
надії та любові до Бога.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Читая "Шамати" - Valerijus Marinskis Это не стихотворение - это мысли, приходящие в голову, когда размышляешь о Нем, "Делающем добро и хорошему, и плохому".
Проповеди : Нужна ли Православию защита... (Часть вторая) - Сергей Сгибнев Автор не принадлежал ранее к пастве Российской Православной Церкви. И, каюсь перед Господом и в первую очередь - перед Православными Христианами, сам допускал в их адрес "иронические" (если не сказать больше)высказывания. Господу было угодно, чтобы автор соприкоснулся с православным священником Отцом Геннадием из Енисейска. Все мое "мировоззрение" перевернулось. Я понял - насколько был невежественен. И еще понял - насколько милостив наш Господь! Православие имеет ТЫСЯЧЕЛЕТНЮЮ историю. И за это время накопило и огромный опыт, и, чего греха таить - достаточное количество ошибок. Что-то с вами будет лет через десяток - другой, сегодняшние «протестанты», имеющие историю всего лишь несколько лет?!? Павел говорил: "Посему, кто думает, что он стоит, берегись, чтобы не упасть" (1Кор.10:12).
Многие думали "... в сердце своем: "взойду на небо, выше звезд Божиих вознесу престол мой и сяду на горе в сонме богов, на краю севера" Ис.14:13). Где они сегодня?
Благодарен Господу за Его милосердие и терпеливую мудрость. Сегодня я в Его Доме! В Том Доме, о Котором написано, - И врата ада не одолеют Ее, - в Его Церкви!!!
