Шерстка на овечке быстро отрастает
И овечьим ножкам вновь ходить мешает.
Солнышко овечку приласкает светом
И тогда бедняжке жарко в шубке этой.
Злобные колючки к шерсти прицепились,
Ссохшие комочки грязи появились...
Пастуха овечка радостно встречает,
Ведь пастух овечке шерстку подстригает.
Кроткая овечка ножниц не боится,
И готова с шерстью жаркою проститься.
И пастух с любовью подойдёт к барашке,
Упадут на землю мягкие кудряшки -
Ей теперь свободно и совсем не жарко,
И богатой шерсти ей совсем не жалко!
По полянке скачет резво и счастливо,
Пастуху овечка говорит «Спасибо!»
...
Так давайте, детки, будем как овечки -
Пастуху Иисусу отдавать сердечки!
Господу доверим шерстку добровольно
И на стрижку ляжем кротко и покорно.
Отдавать Иисусу пусть не будет жалко
Грешные натуры - наш характер жаркий!
Пусть Пастух с любовью Божьей подстригает
Злобные колючки, грязь, что налипает...
Божьих острых ножниц вовсе не боимся
И с мирской натурой с лёгкостью простимся.
Дружно на полянке скачем мы счастливо,
Пастуху сердечно говорим «Спасибо!»
Комментарий автора: Произведение рекомендовано для детей школьного возраста
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
